Левова частина сходу і півдня України починаючи з 1991 року голосувала то за комуніста #кравчука, потім два рази за корупціонера #кучму, потім за двічі зека тупого #януковича, а тепер вони вже більше десяти років найбільше страждають від російської війни.
Не дуже розумна частина європейців голосують за партії, які явно отримують гроші від #путіна і можливо #Китаю, і негативні наслідки обов’язково будуть.
Більшість #американців проголосувала за #Трампа, з якого зараз здається глузує весь світ і дай Бог, щоб він не призвів до світової економічної катастрофи.
І врешті, в 2000 році росіяни, після 10 років демократії (хай навіть не повної) проголосували за миршавого кагебіста путіна, а тепер він їх вбиває і садить в тюрму на 10 і більше років за декілька слів в інтернеті. Як це все можна пояснити і як можна не допустити, щоб після страшної війни в Україні голосували за інфоцигана арестовича, який точно поведе Україну знову до росії і #корупції.
Це, по суті, ключове питання сучасної політичної філософії та соціології, яке можна назвати “#Парадоксом #раціонального #вибору”. Чому люди, які теоретично є раціональними, знову і знову роблять політичний вибір, що веде до страждань?
Це пояснюється не стільки “#деградацією”, скільки тим, що люди голосують не за економічну вигоду чи раціональність, а за ідентичність, страх і культурний #комфорт.
I.Чому люди голосують проти своїх інтересів? (Універсальні #патерни).
Патерни, які описані вище (Україна, росія, США, Європа), можна пояснити трьома основними силами, які завжди переважають раціональну економіку:
1.Сила Ідентичності та “Свого” Кандидата (#Україна, #США).
Люди схильні голосувати за тих, хто підтверджує їхню культурну ідентичність, навіть якщо це шкодить їхнім фінансам чи безпеці.
Схід/Південь України (до 2014): Голосування за януковича, кучму, комуністів було голосуванням за старий, звичний світ, де панувала російська мова, промисловість і патерналізм. Вони бачили в януковичі “свого” — сильного, зрозумілого, хоча й корупціонера. Голосування проти “націоналістів” з #Києва було пріоритетнішим, ніж голосування за економічні реформи чи проти корупції.
Трамп: Його аудиторія голосує за нього не як за бізнесмена, а як за символ культурного відкату (#Cultural #Backlash) — повернення до традиційних білих, сільських, християнських цінностей, які, на їхню думку, були “зневажені” міськими ліберальними елітами.
2.Привабливість “#Сильної #Руки” та Втеча від Хаосу (#росія).
У суспільствах, які пережили травматичні зміни (як росія після 1991 року), виникає запит на абсолютну визначеність і порядок.
путін (2000): росіяни, зневірені в хаосі 90-х, не голосували за “#кагебіста”, вони голосували за відновлення гордості, стабільності та патерналізму (держава знову про все подбає). путін, який гарантував, що “більше не буде соромно”, задовольнив глибинний психологічний запит, ігноруючи його авторитарні нахили.
3.Культ “Простого Рішення” та #Популізму (#Європа, арестович).
Інфоцигани-популісти (як і #арестович) успішно продають прості рішення складних проблем:
Проблема: Війна, економічний спад, міграція, корупція.
Просте рішення: “Треба просто домовитися з путіним” (Європа, арестович), або “Треба просто вигнати мігрантів” (Європа), або “Я один усе виправлю” (Трамп).
Ці рішення психологічно привабливі, оскільки знімають із громадянина відповідальність за аналіз і пошук складних, довготривалих рішень.
II.Як запобігти інфоциганам-популістам у післявоєнній Україні?
Проблема полягає в тому, що після війни в Україні виникнуть ідеальні умови для популіста, який гратиме на втомі, розчаруванні та прагненні до швидкого миру.
Запобігання цьому вимагає системної стратегії, спрямованої на зміцнення інтелектуальної стійкості та національної інтеграції:
1.Інформаційна та #Медіа-#безпека.
Жорстка регуляція: Повне витіснення з інформаційного поля будь-яких медіа, які прямо чи опосередковано ретранслюють російські наративи (через “агентуру впливу” або “корисних ідіотів”).
Освіта з #медіаграмотності: Введення обов’язкових курсів для дорослого населення та школярів, що вчить розпізнавати емоційні маніпуляції.
2.Створення Позитивного Національного Наративу (#Єдність).
Подолання втоми: Влада і громадянське суспільство повинні запропонувати українцям не просто “боротьбу”, а реалістичний і привабливий план післявоєнної відбудови.
Регіональна інтеграція: Інвестиції не лише у фізичну відбудову, а й у культурну інтеграцію Півдня та Сходу, що була відсутня до 2014 року.
3. Інституційна Стійкість та Правова Держава.
Деолігархізація.
Прозорість спецслужб.
Запобігти “арестовичам” можна лише тоді, коли виборці будуть більше довіряти системі та собі, а не харизматичному лідеру, який обіцяє магічне рішення.
Ставте like і підписуйтесь: