Гроші платників податків – на фікцію? Як європейські дотації живлять великодержавний шовінізм “російської опозиції”.

В крайні ​роки Європа стала прихистком для численних представників так званої російської “опозиції”, які тікали від режиму путіна. Вони отримують фінансову підтримку від Європейського Союзу, гранти та майданчики для виступів, позиціонуючи себе як “іншу росію” – силу, що прагне демократії та поваги до міжнародного права. Однак, при детальнішому розгляді, діяльність значної частини цієї “опозиції” перетворюється на цинічну імітацію, що несе серйозні ризики для України та європейської безпеки.

​Великодержавний шовінізм як “новий” порядок денний
​Однією з найбільш кричущих проблем є те, що, попри декларовану опозиційність до путіна, багато його критиків залишаються носіями глибоко вкоріненого великодержавного шовінізму. Їхня риторика часто лише незначною мірою відрізняється від офіційної кремлівської пропаганди, коли мова заходить про Україну.

​Замість чіткого визнання росії агресором, беззастережного засудження окупації та повної підтримки територіальної цілісності України в кордонах 1991 року, ми регулярно чуємо: ​натяки на “один народ”.

Навіть під час війни деякі опозиціонери дозволяють собі заяви про “братні народи” та “одну культуру”, які, по суті, легітимізують імперські наративи путіна. Наприклад, один із відомих діячів, виступаючи на європейському майданчику, припустив, що етнічним росіянам “психологічно важко вбивати українців, тому що ми – один народ”, тим самим імпліцитно принижуючи інші національності, яким “простіше” воювати, та підтримуючи саму ідею російської “особливості”.

​Ухиляння від відповідальності: Фокус зміщується на “поганого путіна” та “вину режиму”, мінімізуючи колективну відповідальність російського суспільства та історичну тяглість імперської політики.

​”Торги” територіями: Деякі фігури уникають прямого засудження анексії Криму або пропонують “компромісні” рішення, що є неприйнятними для України.

​Фактично, вони виступають за “росію без путіна”, але не за “росію без імперії”. Для України та Європи це означає, що зміна лідера в Кремлі не обов’язково принесе мир, якщо нова влада продовжуватиме мислити категоріями “сфери впливу” та “один народ”.

​Імітація діяльності та фінансові потоки
​Європейський Союз та окремі країни інвестують значні кошти в підтримку російських “демократичних сил” у вигнанні. Ця допомога мала б сприяти розвитку незалежних медіа, громадянського суспільства та підготовці майбутньої демократичної еліти.

​На практиці ж, ця фінансова підтримка часто перетворюється на:
​”Розпил” грантів: Створення численних, часто дублюючих один одного, фондів, форумів та медіа, які генерують мінімальний вплив на ситуацію в росії, але чудово освоюють європейські кошти на адміністративні витрати та високі гонорари.

​Відбілювання товстосумів: Однією з найцинічніших практик є лобіювання інтересів російських олігархів та великих бізнесменів, які виїхали з росії. Ці “товстосуми” роками підтримували режим путіна, отримували від нього контракти, а тепер, опинившись під санкціями, намагаються “відбілитися” через зв’язки з “опозиційними” діячами, демонструючи фіктивну “антивоєнну” позицію. В обмін на фінансову допомогу чи лобізм у європейських столицях, “опозиціонери” фактично допомагають фінансовим донорам режиму путіна зберегти свої активи в Європі.

​Підігравання кремлю: Непрямий ефект діяльності деяких “опозиціонерів” полягає в тому, що вони консервують уявлення про росію як про єдиний, неподільний, імперський простір. Це дає путіну можливість стверджувати, що справжніх альтернатив його курсу в росії немає, а “опозиція” – це такі ж імперці, тільки більш слабкі.

​Необхідність ревізії європейської політики
​Європейські партнери мають усвідомити: підтримуючи цю так звану “опозицію”, вони ризикують фінансувати консервацію російського імперіалізму. Європа повинна вимагати від тих, кого вона підтримує, недвозначних та чітких позицій:

​Повне визнання агресії та окупації.

​Визнання імперської відповідальності, а не лише “вини путіна”.

​Підтримка деколонізації та права національних меншин росії на самовизначення.

​Інакше, європейські гроші, призначені для боротьби з диктатурою, продовжать живити лише її чергову, “оксамитову” версію, яка буде не менш небезпечною для майбутнього України та всього континенту. Справжня демократична опозиція має починатися з відмови від імперського мислення, а не з його “перефарбування” у ліберальні тони!
#шовінізм
#Європа
#війна
#путін
#опозиція

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Діяльність міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа, який обіймає посаду з 2015 року і є представником Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, неодноразово ставала об’єктом уваги антикорупційних органів, журналістських розслідувань та суспільної критики.

​Звинувачення у Корупції та Нецільовому Використанні Коштів
​Незважаючи на регулярну апеляцію до патріотичних гасел, критичні матеріали та розслідування у відкритих джерелах часто зосереджуються на таких аспектах:
​Скандали із Закупівлями та Тендерами: Неодноразово піднімалися питання щодо прозорості та обґрунтованості муніципальних закупівель, зокрема, щодо ремонту доріг, будівництва об’єктів інфраструктури та придбання техніки. Журналісти-розслідувачі вказували на ймовірне завищення цін та преференції для окремих, пов’язаних із міською владою, компаній.

​Земельні Питання та Забудова: Одним із найбільш критикованих напрямків є рішення щодо виділення земельних ділянок та дозволів на будівництво. Критики стверджують про непрозорість цих процесів, що, на їхню думку, призводить до “дерибану” міських земель, хаотичної забудови та ігнорування інтересів громади на користь інтересів забудовників.
​Справа “Теплокомуненерго” та Інші Розслідування: Впродовж років правоохоронні органи порушували справи, пов’язані з діяльністю комунальних підприємств під управлінням Марцінківа. Однією з найбільш резонансних була справа, пов’язана з Івано-Франківським міським теплокомуненерго (ТКЕ), де фігурували підозри у привласненні майна та зловживанні службовим становищем. Хоча Марцінків особисто не завжди отримував підозру, скандали стосувалися його підлеглих та комунальної сфери, за яку він несе політичну відповідальність.

​Політична Відповідальність та Ефект Деморалізації
​Дискредитація патріотизму через корупцію, що прикривається націоналістичною риторикою, має вагоме суспільне підґрунтя.
​”Щит Патріотизму”: Критики стверджують, що використання національно-патріотичної риторики та символіки ВО “Свобода” часто слугує “щитом” для прикриття неефективного управління та можливих корупційних схем. Це створює небезпечний прецедент, коли люди починають асоціювати патріотизм не зі служінням державі, а з особистим збагаченням під патріотичними гаслами.

​Справа Головка та Інші Приклади: Згадка про ексголову Тернопільської обласної ради Михайла Головка (також ВО “Свобода”), який був засуджений до 8 років позбавлення волі за вимагання та отримання неправомірної вигоди (хабара) за припинення кримінального провадження, є яскравим прикладом таких ризиків. Цей та інші подібні випадки, що стосуються членів ВО “Свобода” (як-от справи проти колишнього мера Тернополя Сергія Надала та звинувачення проти інших їхніх функціонерів) посилюють думку про системну проблему.

​Підрив Довіри: Діяльність, яка поєднує декларовану любов до Батьківщини з фактами чи підозрами у розкраданні ресурсів, фундаментально підриває довіру громадян до інститутів влади, місцевого самоврядування та, що найгірше, нівелює ідею патріотизму як чесного служіння. Це деморалізує суспільство, створюючи цинічне ставлення до публічних діячів, які використовують найвищі національні цінності для прикриття особистої вигоди.

​На прикладі Івано-Франківська та керівництва Марцінківа, критика зводиться до того, що фактичне управління містом (тендери, забудова, комунальні послуги) часто не відповідає високим моральним стандартам, проголошеним політичною силою, і стає джерелом політичної напруги та підозр у корупції.

​Висновок
​Критичний погляд на діяльність Руслана Марцінківа та його соратників із ВО “Свобода” в Івано-Франківську базується на численних повідомленнях ЗМІ та правоохоронних органів про непрозорість рішень, корупційні скандали навколо муніципальних закупівель та розпорядження міською власністю.

​Найбільш руйнівним наслідком такої діяльності є те, що вона перетворює патріотизм із заклику до чесного служіння на ширму для збагачення. Цей ефект деморалізації суспільства та дискредитації національних ідей є однією з найсерйозніших загроз для розвитку громадянського суспільства в Україні особливо в час агресії путінської рашки проти України!!!
#Івано-Франківськ
#Марцінків
#корупція
#Свобода
#головко
#Надал
#відкати
#дерибан

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Легендарний “батько міста”, вічний мер, Андрій Іванович #Садовий, – це ж не просто політик, це вже частина міського ландшафту, як Високий Замок чи черговий недобуд в історичному ареалі! За майже два десятиліття його “служіння” (слово “правління” якось занадто вже пахне диктатурою, чи не так?), Львів перетворився на зразок… чогось дуже специфічного.

​Давайте поглянемо на цю постать із “чесними очима”, як він сам, напевно, дивиться на свій місячний звіт про зарплату.

​Зарплата і премії: “Тяжка праця” з математичним ухилом
​Почнімо з найсвятішого – кишені мера. Коли інші #львів’яни вчаться мистецтву виживання на мінімалку, наш Андрій Іванович демонструє чудеса фінансової акробатики. Посадовий оклад? Скромно. Але ж як жити без доплат, надбавок, премій за “високі досягнення у праці” та, о, диво, за “роботу з таємними документами”!
​Звісно, робота мера – це вам не в парку каштани збирати. Це дуже, дуже тяжка праця: сидіти в Ратуші, підписувати папери, час від часу виїжджати у “стратегічні” відрядження (звісно, за наш рахунок), а потім із “тяжким” зітханням нараховувати собі та своїм заступникам премію, яка вдвічі, а то й втричі перевищує сам оклад. Це ж не #корупція, це премія за віртуозне уникнення корупції, чи щось типу того. “Чесні очі” не дадуть збрехати: такі гроші просто необхідні для збереження високого морального духу та мотивації до… ну, ви зрозуміли, до чого.

#​Закупівлі та #Земля: Великі Шахи у “Маленькому” Місті
​Ах, львівська земля! Вона, як львівська кава, дорога і з гірчинкою. І, звісно ж, вона потрібна #забудовникам, які так “щиро” люблять старовинну архітектуру, що прагнуть її… оточити чимось новеньким і високим.
​І тут на сцену виходить неперевершений майстер дрібного шрифту та “стратегічних” рішень! “#Дерибан” – це слово занадто грубе. Скажімо так: це оптимізація земельних ресурсів на користь “обраних”. Земля, яку отримують “безкоштовно” чи за заниженою вартістю, потім чудесним чином перепродається, приносячи мільйонні прибутки – не місту, звісно, а друзям-інвесторам. І мер, який мав би захищати місто від хаотичної забудови, лише “намагається” оскаржити скасування історико-архітектурних планів у судах. Це так мило! Він навіть звертається до нардепів! Боротьба із забудовниками, які приносять йому гроші… чи, точніше, дозволяють їм приносити гроші “комусь” — це ж справжній політичний трилер!

​Комунальні “Досягнення”: #Вода та #Сміття – Вічні Світочі Прогресу
​Ось тут починається апогей його “довготривалого та успішного” правління. Майже 20 років! Це ж ціла епоха! За цей час в Україні змінилося п’ять президентів, а у Львові не змінилося лише дві речі: мер і графік подачі води.

Вода. Постійне #водопостачання? Навіщо? Це ж занадто нудно! Наш мер дбає про те, щоб львів’яни не забували, що таке справжня цінність води. Виробляє у містян стійку звичку планувати життя під графік. Це ж елемент екологічної свідомості та медитації – чекати, коли ж із крана піде вода! Інші міста мають 24/7 воду. Львів має особливий, ексклюзивний досвід з елементами несподіванки.

Сміття. #Грибовицька трагедія, “сміттєва блокада”, вантажівки зі сміттям, які подорожують Україною, як дипломатичні місії! Це ж геніально! Це був перформанс, а не криза! Кожен львів’янин став учасником великого екологічного квесту “Знайди, куди поділося твоє сміття”. Замість того, щоб збудувати один завод, Садовий спромігся створити всеукраїнську дискусію про утилізацію ТПВ. Це ж піар-геній! А те, що через десятиліття проблема все ще існує, лише доводить, що це не проблема, а фірмовий стиль Садового.

​Епілог: “Львів Потребує Змін!”
​Так, Львів потребує змін! Але хіба може щось змінитися, якщо “голубий ворішка” з “чесними очима” так майстерно імітує діяльність, попутно забезпечуючи себе і своїх “друзів” на кілька життів вперед?

​Він не просто мер. Він – Символ. Символ незмінності, символ “успішного” політичного довголіття на тлі нерозв’язаних комунальних проблем та сумнівних фінансових потоків. Може, це і є його найвище досягнення? Залишатися при владі, коли все, що ти обіцяв, залишається лише обіцянками.

​Віват, Андрій Іванович! І нехай ваші премії будуть такими ж високими, як ціни на львівську землю, яку ви щойно комусь “подарували”. #Львів, як завжди, “успішно” стоїть на місці.

Але чому гонорові львів’яни майже двадцять років терплять цього персонажа???

Воїни Добра
Мережа Купуй!

ТОВ «Нова Пошта», це частина Nova Group. Діяльність компанії регулярно супроводжується критикою та скаргами з боку клієнтів.

​Власники та структура
​Засновники та ключові власники компанії “Нова Пошта” — Вячеслав Климов та Володимир Поперешнюк. Вони запустили бізнес та до сьогодні залишаються власниками контрольного пакету акцій. Міноритарним акціонером також є Інна Поперешнюк.

​Компанія залишається приватною та не залучала сторонніх стратегічних інвесторів, що дозволяє засновникам зберігати повний контроль над ключовими рішеннями. Група Nova Group, до якої входить “Нова Пошта”, також включає фінтех-компанію NovaPay (яка надає фінансові послуги) та підрозділ для міжнародних перевезень НП Глобал.

​​Критика на адресу “Нової Пошти” зазвичай концентрується навколо кількох основних аспектів:
​1.Затримки доставки
​Це одна з найпоширеніших скарг. Незважаючи на позиціонування компанії як служби експрес-доставки, клієнти часто стикаються зі значними затримками у термінах. Ці затримки можуть бути спричинені різними факторами, включаючи високе навантаження на сортувальні термінали (особливо у пікові періоди), логістичні збої та інше. Скарги клієнтів на недотримання заявлених термінів є систематичними.
​2.Проблеми з пакуванням та пошкодження відправлень
​Значна кількість негативних відгуків стосується якості перевезення та пакування. Клієнти регулярно повідомляють про:
​пошкодження або розбиття товару під час транспортування. ​Нав’язування платного пакування у відділеннях, яке, на думку клієнтів, є зайвим або неякісним. Часто персонал відмовляється приймати відправлення у пакуванні відправника, вимагаючи придбання фірмової коробки або матеріалів, що збільшує кінцеву вартість послуги.
​Втрату посилок або складність їх пошуку у разі зникнення.
​3.Високі тарифи
​Багато клієнтів вважають тарифи “Нової Пошти” завищеними порівняно з конкурентами або державним поштовим оператором. Хоча це частково компенсується швидкістю та покриттям мережі, цінова політика часто стає предметом критики.

​Оплата карткою як “Переказ коштів”
​Механізм оплати послуг, зокрема післяплати, є однією з важливих, хоча й менш публічно обговорюваних, критичних точок.

​Фінтех-послуги “Нової Пошти” надаються компанією NovaPay. Коли клієнт сплачує послуги або післяплату (зворотний переказ коштів за товар) банківською карткою через POS-термінал у відділенні, ця операція часто проходить не як класична торговельна операція (покупка), а як грошовий переказ (зазвичай послуга “Миттєвий переказ” або подібна). ​Що має наступні наслідки для клієнтів та фіскального навантаження компанії.

​Додаткові витрати для клієнтів: Банки-емітенти (особливо при використанні кредитних карток) можуть розцінювати таку операцію як “переказ коштів” (квазі-кеш, P2P-переказ) і стягувати відповідну комісію, яка значно вища, ніж комісія за звичайну оплату товарів/послуг. Це призводить до несподіваних додаткових витрат для клієнта.

​Потенційна мінімізація податкового навантаження: Проведення операцій як “переказ коштів” через власну фінансову структуру (NovaPay) може дозволяти оптимізувати податковий облік, оскільки обсяги “фінансових послуг” та “поштових послуг” оподатковуються по-різному, а післяплата є найбільш об’ємною частиною фінансового потоку. У той час як класичний еквайринг (оплата за послуги) фіксується як дохід від продажу, операція переказу відображає лише комісію за фінансову послугу.

​Висновок
Масштаби роботи ​”Нової Пошти” породжують значний обсяг критики. Скарги на затримки, пошкодження та дорожнечу є постійними. Окремої уваги заслуговує механізм проведення оплат карткою як грошових переказів, що є незручним та фінансово невигідним для клієнтів, а також викликає питання щодо прозорості фіскальних операцій компанії особливо в час воєнної агресії путінської рашки проти України!
#нова пошта
#скарги
#претензії
#податки

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Дімон медвєдєв і вова соловйов — зірки “нового путінського порядку”

​У світі, де більшість людей просто намагаються вижити від зарплати до зарплати, є справжні небожителі. Це – блискучі, випещені обличчя російського “#патріотизму”, що, здається, харчуються не лише святим духом, а й якимось дуже-дуже дорогим фуа-гра. Звісно, йдеться про дмитра #мєдвєдєва та володимира #соловйова. Ці двоє — не просто функціонери. Це — живі, ходячі пам’ятники абсурду, помноженому на долари.

​дмитро анатолійович: “Твітер-Воїн” і “Сомел’є Судного Дня”
​Почнемо з мєдвєдєва, відомого своїми твітами, написаними, мабуть, у другій половині робочого дня (десь між обідом і глибоким сном), коли алкоголь вже остаточно зайняв весь вміст його голови. Еволюція цієї особистості — це окремий жанр комедії: від “прогресивного” президента з айфоном до людини, що в кожному пості міряється ядерними боєголовками з усім світом, не забуваючи при цьому проклинати “фашистських ублюдків” (читай: будь-кого, хто не згоден з кремлівською лінією).

​Особливого шарму цій картині додає нерухомість. Коли #мєдвєдєв погрожує світові, сидячи, ймовірно, у своїй розкішній резиденції, здобутій, зрозуміло, “тяжкою і непосильною працею на благо народу”, це звучить особливо переконливо. Хто ж, як не власник мільйонних палаців, може так щиро бажати, щоб усе перетворилося на радіоактивний попіл? Логіка тут залізна: навіщо мати щось, якщо це “щось” не можна використати для того, щоб показати, який ти крутий? А якщо за кордоном його активи під арештом, то це, безумовно, “підлість Заходу”, який зазіхає на “чесно” нажите майно людини, що переживає за світову стабільність.

​володимир рудольфович: “солов’їний Послід” і “Захисник #Комо”
​Другий наш антигерой, путінський лакей #соловйов, це — еталон російської пропаганди. Кожен його ефір — це справжній майстер-клас з перетворення здорового глузду на кашу з істерики, бруду та абсолютної маячні. Він із запалом, гідним кращого застосування (наприклад, у цирку), розповідає про “загниваючий Захід”, проклинає його цінності та закликає до повного знищення.
​Іронія? Його вілли, які оприлюднив опозиціонер #Навальний, розташовані, як відомо, на тому самому “загниваючому” озері Комо в Італії. Так, той самий чоловік, який із піною з рота проповідує відмову від усього західного, насолоджувався італійським ландшафтом та кліматом, доки “підлий” Захід не арештував його “хатинки”.

​З якою ж пронизливою ноткою в голосі він тепер кричить про необхідність “взяти Київ за 72 години” і “стерти ворога з лиця землі”! Це ж очевидно: відсутність доступу до улюбленої італійської кави робить людину дуже, дуже агресивною. Мабуть, він вважає, що найкращий спосіб повернути свою нерухомість в Італії – це залякати Італію (і весь світ) до такої міри, що вони самі приповзуть і віддадуть ключі.

​”#Економічна #Катастрофа”: Деталі Інтер’єру
​Тим часом, поки ці “патріоти” з мільйонами на рахунках і палацами в найпрестижніших куточках світу (навіть якщо вони зараз арештовані) розмахують #ядерною дубиною, їхня рідна країна тихенько, але впевнено скочується в прірву. Інфляція, відтік кадрів, залежність від #Китаю, застаріле виробництво, брак товарів, якість життя, яка повертається до часів СРСР…

​Але хіба це хвилює наших антигероїв? Аж ніяк! Економічна катастрофа для них — це просто фон для їхньої величної місії. #Бідність #росіян — це “тимчасові труднощі”, які можна заглушити черговим криком про “#НАТО біля воріт” і загрозу з боку “ЛГБТ-фашистів”.

​Кінець кінцем, для мєдвєдєва і соловйова, здається, не існує жодної суперечності. Вони — найкращі представники своєї системи: люди, які живуть за принципом “погрожувати світу ядерним вогнем, сидячи у золотому #унітазі”. І поки російські #пенсіонери рахують копійки, а економіка тріщить по швах, ці двоє залишаються незламними стовпами “величі” — такими ж порожніми, як їхні погрози, і такими ж дорогими, як їхні арештовані вілли.

​Справжній апокаліпсис, панове, це не #ядерна #зима. Справжній апокаліпсис — це усвідомлення того, що такі персонажі є обличчям цілої країни.

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Сучасна Чеченська Республіка – це ж просто країна див, які існують у паралельних світах, щоправда, розташовані вони на одній і тій самій території.

​Це ж справжній “рай” на Землі, де можна побачити, як казки про східну розкіш втілюються в життя. Звісно, не для всіх. Тільки для “обраних”, що мають прямий доступ до джерела “благословення” з москви, а також до всіх “добровільних” пожертв від місцевого бізнесу та населення.

​Наближені до “батька нації” (який, звісно, є найвірнішим “піхотинцем” московського падишаха) живуть за власними законами фізики та економіки. Тут гравітація не діє на мільйони, що з’являються з повітря.
​Автопарк: Звичайний кортеж виглядає як парад останніх моделей Rolls-Royce, Lamborghini та Ferrari. Сільські дороги можуть бути розбиті, але зате вони ідеально підходять для перевірки підвіски ексклюзивних позашляховиків.

​Нерухомість: Палаци, що виблискують золотом та мармуром, ростуть, як гриби після дощу. Вони такі “скромні”, що їх видно з космосу. А якщо раптом комусь затісно, то завжди можна придбати віллу в Дубаї, де “піт, кров і молитви” чеченського народу конвертуються в панорамні види на Burj Khalifa.

​Стиль Життя: Це про безперервний потік урочистих заходів, де головна мета – змагання, у кого годинник дорожчий, а весілля сина/доньки – пафосніше. Вони щиро вірять, що Louis Vuitton і Gucci – це елементи національного костюма.

​Світ Більшості:
​На противагу цьому гламурному фасаду існує “реальність 99%”.
​Економіка: Місцеве населення має два основні “джерела доходу”: чекати мізерної дотації, яка не покриває навіть половини базових потреб, або ж працювати на “господарів життя” за копійки, постійно дякуючи за сам факт можливості дихати.

​Права та Свободи: “Свобода” тут – це ілюзія, схожа на міраж у пустелі. Свобода слова? Тільки якщо ти хвалиш “батька нації” і його московського покровителя. Право на власність? Твоє майно належить тобі рівно до того моменту, поки воно не сподобається комусь “зверху”.

​Атмосфера: У повітрі завжди висить густий коктейль із страху, покірності та тихого відчаю. Залякування і приниження – це невід’ємна частина щоденного “спілкування” з тими, хто має владу. Пограбування – це не злочин, це “перерозподіл ресурсів” на користь вірних.

​Епілог:
​Це ж і є ідеальний феодалізм у XXI столітті, приправлений сучасними технологіями та федеральними субсидіями. Якщо вистачить терпіння й удачі, ти можеш отримати роботу, наприклад, охоронцем маєтку того, хто вчора забрав у твого дядька невеличкий бізнес. І за це треба щиро дякувати! Адже головне – це стабільність і “захист традиційних цінностей”, що, в даному випадку, означає: “Ми беремо все, а ви — мовчите. Так було, є і буде” допоки в Чечні кадировці, а в москві путін!
#кадиров
#чечня
#путін
#данина

Воїни Добра
Мережа Купуй!

Поява та розвиток в українському сегменті YouTube каналу “Фабрика новин” тісно пов’язані з докорінними змінами на українському медіаринку, спричиненими законом про олігархів та виходом #Ріната #Ахметова зі свого медіабізнесу у 2022 році.

​Згідно з офіційним описом каналу та даними журналістських розслідувань, “#Фабрика #новин” є частиною проєкту “#Платформа”, створеного Ростиславом Буняком та його командою. Ростислав #Буняк раніше був керівником департаменту діджитал-напрямку в “Новинній групі #Україна” (медіа-активі Ахметова, що включав канали “Україна 24”, “#Сьогодні” тощо).

​Важливий факт: “Фабрика новин” з’явилася на базі вже “розкрученого” #YouTube-каналу, який раніше належав “Україна 24” (медіа-група Ріната Ахметова). Новий власник провів ребрендинг, взявши стару, добре відому назву, що дозволило йому миттєво успадкувати велику базу підписників та історію каналу.
​Крім того, канал використовує контент, отриманий “за ліцензійною угодою від власника активів, що залишились після здачі ліцензій на мовлення — ТОВ ‘Новинна група Україна’”.

​Звинувачення: #Маніпуляції та “розкачування” суспільства
​Згідно зі спостереженнями та аналізом, що проводяться незалежними медіа-експертами, контент “Фабрики новин” часто викликає питання щодо його редакційної політики:

#​Клікбейт та тригерні заголовки: Аналіз, зокрема Інституту масової інформації (#ІМІ), вказує, що “Фабрика новин” та інші подібні незареєстровані медіапроєкти активно використовують прийоми емоційного залучення аудиторії, поширюючи шокувальні, сенсаційні та тригерні заголовки (#жахалки). Така тактика має на меті максимізувати перегляди та #монетизацію.

​Розмита прозорість: Хоча власник “Фабрики новин” відомий (Ростислав Буняк), канали, що не є офіційно зареєстрованими медіа в #Національній раді України, часто відмовляються від прозорості щодо джерел фінансування, редакційної політики та кінцевих бенефіціарів. Це створює “додаткові ризики, місце для поширення маніпуляцій та #дезінформації та тригерного контенту”.

​Експертна сітка: Канал регулярно залучає до ефірів експертів, які, хоча і є популярними, іноді поширюють сумнівні чи спекулятивні теорії. Наприклад, у медіа обговорювалася регулярна присутність на каналі деяких російських “експертів” (“хороші росіяни”), що викликає критику з боку експертної спільноти.

​Спрямованість контенту: Загальна орієнтація на сенсаційність, різке висвітлення корупційних скандалів, військових проблем та політичних чвар, що переважає над збалансованою аналітикою, об’єктивно може сприяти “розхитуванню” чи “розколу” суспільства та підриву довіри до влади та інституцій у критичний воєнний час. Це є природним наслідком гонитви за високими переглядами та бізнес-результатами, як це пояснюють деякі власники подібних проєктів.

​Зв’язок з олігархами: Що відомо?
#​Коломойський: Прямих доказів, що Ігор Коломойський, який перебуває під арештом, має стосунок до фінансування чи управління “Фабрикою новин”, у відкритих джерелах немає.

​Ахметов: Прямого доказу поточного фінансування чи управління каналом з боку Ріната Ахметова немає. Проте, непрямий зв’язок простежується через:

​Походження каналу: “Фабрика новин” використовує “розкручений” YouTube-канал, що раніше належав “Україна 24” (медіа-актив Ахметова).

​Використання контенту: Канал офіційно заявляє про використання бібліотеки контенту, отриманого за ліцензійною угодою від ТОВ “Новинна група Україна” (екс-актив Ахметова).

​Персоналії: Керівник проєкту Ростислав Буняк є вихідцем з медіаструктур Ахметова.

​Висновок:
​Канал “Фабрика новин” є яскравим прикладом трансформації великих олігархічних медіа-активів у прибуткові YouTube-проєкти після ухвалення закону про олігархів. Хоча він формально не належить Ахметову чи Коломойському, його зв’язок зі старими медіа-активами Ахметова та агресивна, сенсаційна редакційна політика, спрямована на максимальне залучення аудиторії, викликає обґрунтовані підозри щодо його здатності об’єктивно інформувати суспільство та ризиків, які він несе для стабільності інформаційного простору України!!!

Воїни Добра
Мережа Купуй!

«Країна-бензоколонка» на сухому пайку: Або як рашка сама собі перекрила кран

​Вже не перший рік світ із подивом спостерігає за феноменальними досягненнями так званої російської федерації. Країна, яка гордо носить звання «світова бензоколонка» і роками шантажувала Європу своїми енергоресурсами і чий бюджет стоїть на трьох китах: нафта, газ і невпинна пропаганда, раптом зіткнулася з… дефіцитом бензину та дизеля.

​Це не просто неприємність, це сюжет для трагікомедії. Уявіть, що головний кухар у світі, який контролює 90% постачання олії, раптом виявляє, що йому нічим заправити власну фритюрницю. Парадокс? Ні, російська реальність!

​Саркастичні причини «нафтового чуда»
​Що ж могло призвести до того, що на деяких заправках у регіонах, а подекуди й у тому ж таки окупованому Криму, з’являються зворушливі таблички «Палива немає»?

кремлівські мудреці, звичайно, знайшли геніальні пояснення: логістичні труднощі, «сезонні піки» попиту, підступні погодні умови, недобросовісні трейдери. Але якщо відкинути пропагандистський грим, виявляється, що причини, як завжди, лежать на поверхні… і трохи нижче:
​”Ефективні” санкції, але не Заходу, а власні: рашка, прагнучи фінансувати свою… спецоперацію, максимально викачувала нафту і нафтопродукти на експорт, адже там ціна вища, а долари потрібні. Внутрішній ринок? Хай почекає! Це класична економічна стратегія: продати все, що бачиш, а про завтрашній день не думати. Як наслідок – внутрішній ринок виявився знекровленим.

​Вітчизняний “Хай-Тек”: Українські дрони-камікадзе, які, на думку кремля, мали бути «не ефективними», регулярно передають «полум’яні привіти» російським нафтопереробним заводам (НПЗ). Кожен такий «привіт» виводить із ладу значні потужності. Це, безумовно, найбільш іронічний чинник. Країна, яка хвалиться своєю «непереможною» ППО, не може захистити власну критичну інфраструктуру від, по суті, гаражних технологій.

​Логістичний колапс (за планом):
Залізниця та транспортна мережа, які й так працюють на межі через обслуговування воєнних потреб, тепер мають вирішувати пріоритетну задачу – безперебійно постачати паливо на фронт. Що лишається для цивільних? Ну, почекайте, поки “переможний” потяг проїде.

​Аналіз: Від “Супердержави” до черги на АЗС. ​Ситуація з паливом — це не просто побутова незручність. Це яскравий індикатор прогнивання економіки, орієнтованої виключно на війну і сировинний експорт.

​Фронт проти Тилу: У часи дефіциту держава, зрозуміло, обирає пріоритет. У росії пріоритет – війна. Це означає, що військові потреби задовольняються першими, а населення може постояти в черзі. Це дуже красномовно демонструє ставлення влади до власних громадян: ви – лише ресурс, а не кінцевий споживач.

​Інфляція та Ціни: Дефіцит неминуче тягне за собою зростання цін. Паливо – це кров економіки. Його подорожчання впливає на вартість перевезення абсолютно всього: від хліба до ліків. Тож незабаром росіяни відчують цей «бензиновий смак» у своїх гаманцях та холодильниках.

​”Ручне управління” у розквіті: Замість системних реформ та інвестицій у модернізацію НПЗ, уряд вдається до своїх улюблених методів: заборона експорту, «ручні» вказівки компаніям, «заморожування» цін. Ці тимчасові, панічні заходи лише відкладають, а не вирішують проблему, створюючи нові викривлення на ринку.

​Іронічний висновок:
​Ця паливна криза – справжній, майже філософський, подарунок для світової спільноти. Вона демонструє, що навіть маючи невичерпні запаси вуглеводнів, можна сісти в калюжу, якщо твою державу очолюють люди, які живуть в паралельній реальності.

​У той час як путінська пропаганда розповідає про «загниваючий Захід», самі росіяни стоять у чергах, як у найкращі радянські часи, щоб заправити свої «Лада Калина» чи «УАЗ Патріот». Це і є квінтесенція «вставання з колін»: стати на коліна біля паливної колонки і молитися, щоб вона видала хоч щось.

​росія продовжує грати роль так званої глобальної енергетичної наддержави, але тепер з певним уточненням: у якої на місцях закінчився бензин. І це не просто смішно, це діагноз. Дякуємо українським дронам за цей чудовий аналітичний інструмент!
Приєднуйтесь: https://voinydobra.com

Воїни Добра
Мережа Купуй!